[312x401]
Вікторія Черняхівська
***
рушник втирався чужою шкірою -
має, напевно, чимало спогадів.
маленька-я поглядає докірливо
на мене-дорослу - з байдужим поглядом.

мені мала ця - як кістка в горлі:
короткі нігтики, повні ніжки.
як заклинання, вона повторює
свої маленькі сліпенькі віршики.

і я могла б її зовсім стерти
(постійне дихання в потилицю)-
маленька-я так нахабно, вперто
в мені живе, і на мене дивиться.