Ранок. Серпень. Іловайськ.

Капітан помирав
серед соняшникових лугів.
В телефоні іще залишались хвилини
і трохи зарядки...
Капітан розумів, тут пощади нема вже нікому,
як нема і литаврів
у розбраті цім полиновім, де життя – копійчина.
Він до ранку виводив пекельною стежкою тих, кого "Град" не добив,
не горіло тут тільки повітря, та слово присяги,
з терикону удосвіта снайпер скосив новобранців, капітана не вцілив ...
Те, що було ногами, ніяк не зариє...
Кулемети квоктали у гніздах...
Кущі та яруги...
Капітан подзвонив на Русанівку – голос дружини:
– "Мій коханий, нарешті, ми тут шаленіли в чеканні...
– Ти так вимучив нас, нам із мамою сняться жахіття" –
Тату, коли вже додому? – голосок нареченої-доні,
серіал, мабуть, дивляться в кухні, – подумав, вже гублячи тяму...
Капітан говорив: –" Я вас дуже, дівчатка, кохаю...
Як там киці, чи дряпають килим, пустунки,
що з "Динамо", напевно сезон буде добрий...
БТР гальмував...
Док з сестричкою тягли вже його на броню,
але зліва прорвалися танки ворожі скажені...
Чи то дзвін загудів, чи контузія...
Капітан вже не чув...
...Медсестричку убили впритул,
Док ще трохи пожив,
Із нападників хтось упізнав його по Афгану.
Чи то серпень палав,
чи то докір в очах капітана...
Хто наважиться все це простити? –
чи за Божим Писанням,
чи то «по понятіям»,
чи за Кораном...

Утро. Август. Иловайск

Капитан умирал
на подсолнечном ярком лугу,
В телефоне с утра оставались минуты
и треть батарейки…
Капитан понимал,
здесь пощады не будет уже никому
как не будет литавр в этой горестной смуте,
где жизнь за копейки…
Он всю ночь выводил
тех, кто выжил под «Градами», адской тропою,
не горел только воздух,
и данное слово присяги,
новобранцев к утру с террикона их снайпер скосил,
а в него не попал… То что было ногами, никак не зароeт…
Пулеметные гнезда…
Кусты и овраги…
Капитан позвонил
на Русановку – голос жены:
- Дорогой, наконец то,
мы все извелись в ожиданьи…
Ты нас так утомил,
у нас с матерью страшные сны,
- Папа, скоро домой? – голос в трубке дочурки-невесты,
сериал в кухне смотрят,…подумал, теряя сознанье…
Капитан говорил:
-- Я вас очень, девчонки, люблю…
Как там кошки, не рвут ли ковер хулиганки,
что с «Динамо», наверное будет хороший сезон…
БТР тормозил…
Врач с сестрою тащили его на броню,
но откуда то слева прорвались российские танки…
То ли колокол, то ли контузия… Звон
Капитан не слыхал…
...Медсестру застрелили в упор,
до поры не кончали врача,
его кто-то узнал по Афгану…
Это август пылал,
и был ли в глазах капитана укор...
Кто за все это будет прощать…
по Писанию ли, по понятиям, или Корану

(с) Гари Лайт