Старый, добрый Мойдодыр... на украинском)

Шкіромий
Простирадло - утікало
I білизна - хай їй грець
I матрасик, мов карасик
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
I сховався під ліжком
Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.

Що за жарти недолугі,
I чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
I сягнули шкереберть?

Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
I тікає навмання.

Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак
Шкутильгає водомийщик
I до мене мовить так:

Ти гидкеє, ти бруднеє
Неохайне поросятко
Ти брудніш за сміттєзбірник
У люстерко подивись!

У тебе вапно на оці
У тебе гівно на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!

Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята
I шпачки, і пацючки.

Ти єдиний не помився
I бруднечею лишився
То ж забрались від бруднечі
I панчохи, й чобітки.

Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
I мочалок ланковий!

Ледве гепну я ногою,
I покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.

I прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!

Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"

Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:

"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Часто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь"

Тут мочало причвалало
I мерщій малечу мить
Ось вовтузить мов шибало
I волає, і ганьбить.

Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок
А вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.

Я до Бабиного Яру
Навпростець я повз кошару,
А вони - через мури,
Як підступнії щури.

Тут назустріч мій коханий
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап
I мочалку, наче галку
Він щелепами цап-цап!

А за тим ногами він затупцював
I руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой!" він мовляв
"Да лицо свое умой!" він мовляв
"А не то как налечу!" він мовляв
"Растопчу и проглочу" він мовляв

Я по вулицях борснувся підтупцем
Втік до водомийника кінець кінцем
Милом мивсь, циберком грюкав,
Як ударник п"ятиріччя.
I багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.

Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух
А за ним цукерок купа:
"З"їж мене, малеча любо!"

А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"

Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
I абетка з Iнглиш мовой
Станцювали гопака.

Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
I мочалок ланковий

Закружляв мене у танку
I, кохаючись, мовляв:
"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб"язний
То ж нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"

Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!

Хай живе рушниченько пухкенький
I мило духмяне, мов ненька,
I кістковий гребінь,
I голярський камінь!

То ж мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилим Тикичу, що в Кам. Броді

В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!

Авт. Переклад з рос. Александра Тарасенко
(псевд. Бабайчик), серпень 1993