три топора і пачка вінстона дають хоч якесь полегшення.. та що там! вони лікують!

Самара_Борхес, ех, то таке міцне лікарство.....і дуже дієве між іншим....випробувано колись....

я бачу себе в твоїх словах... нестерпна біль. а потом я усвідомила шось таке важливе для себе, і припинила перейматися цією грою..

терпіти не можу,коли хтось каже - все буде добре.коли все стає добре,вірю. а раніше воно схоже на насмішку......

Я тебе не впізнаююююю припини істерику!!... якщо тобі не подобається "наше" ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ - не слухай....і все буде БЕЕЕЕЕЕЕД....якщо тобі так краще...

-Sama-, нестерпна біль кажеш? нестерпна біль це коли хочется повіситись на своэму шарфику і не дійти додому, коли все тобі нагадує про неї, коли по радіо всі пісні про вас... чи то, пак про "нас", але "нас більше не існує" я міг зробити її найщасливішою людиною на Землі, та шо там міг, я в цьому впевнений, міг, але мені не дали цього шансу... мене прогнали із свого сеця, вимели як сміття... а хіба сміття здатне заливати слізьми клавіатуру???... це точно було кохання... було...

san_zam, так, це саме нестерпна біль. повіситися на шарфику? знаєш, я раніше думала, що самогубці - це дуже сильні люди. а потім я зрозуміла, що це егоїсти, яким все по барабану окрім себе коханих, і вони нікого не здатні кохати, окрім себе. звісно я знаю, як це коли тебе не те що викидабть як сміття, а просто навіть не впускають до життя, навіть у вигляді того жалюгідного сміття, бо ти небажана. я теж була впевнена, що жила б тією людиною, що та людина була б найщасливішою в світі. але не судилося. а знаєш як я навчилася боротися з цим болем? по-перше навчися відпускати. все що твоє - воно повернеться, а як ні, то воно ніколи не було твоє. по-друге, я не згадаю цей вірш, та сенс у тому, що ми сумуємо і плачемо не за коханими, а конням, що ми вклали та подарували цій людині. за часткою себе. по-третє, схаменися! життя таке коротке. годі його марнувати на жаль за стосунками, за коханням, яке викинуло тебе із життя.

san_zam, ага я не самогубець, відпустив, але більше не хочу, знаю точно, перетворюсь на сволоч... почну пікапити... знову... але вчора незміг, незміг зрадити, зрадити собі...попросив до мене не клеїтись

ти я к завжди, неперевершенно пишеш. І звідкіля з тебе такі фрази беруться. Дуже часто тебе цитую.

больона делает нас сильнее, делает людьми. если не чувствуешь этого то ты робот.а как с этим бороться? да никак терпеть.становиться старше сильней.

Зря:( Нужно найти тебе лекарство...

любов - це дуже важко. не хочу. набридло

І я ні в що поки не граю.

розставатись з коханою людиною смертельно. я звідкісь це знаю. хоча звідки , не маю уявлення. бо кожного разу мені здається,що я не кохала, а кохаю зараз і вперше... а біль..він як муза, і не всі здатні його зрозуміти та усвідомити. Це неперевершено, коли ти ще й можеш керувати ним, а ти така людина, що безперечно зможеш. Направити у творче русло, у новий стиль там чи ще щось..можливо якісь дрібниці, які б робили тебе щасливою чи просто дарували тобі посмішку) А от пачка Вінстона( тільки суперлекого) це не спасіння, це не "таблетки від болю" це просто пачка найулюбленіших моїх(та і твоїх напевне) сигарет, а згадала ти про них ,напевне, тому що вони ніколи не покинуть тебе...тільки ти їх зможеш..Шукай розради в тих котрі мовчання тебе заспокоять) Я багато чого наговорила,але сподіваюсь тобі це подарує усмішку, адже ж я не так часто пишу коменти, а ще й такі великі)