Слухаєм вкотре міську шумну тишу

Годинник давно відбив за дванадцять

Отак би хотілось з тобою залишитись,

Та мрії не ті, що були у сімнадцять...

Бетони, каміння, темниці будинків,

В цілому всесвіті ми поза зоною,

В маршрутці життя рахуєм зупинки,

На першому місці з своєю персоною.

З смертельним діагнозом, алкоголем зліковані,

Слухаєм вкотре міську шумну тишу,

Ми -вже не справжні, словами змальовані,

Напевно такими назавжди залишимось.....