[700x525]
я не знаю що це... кожного разу коли я майже насмілена запропонувати йому залишитись друзями (фу, яка бридка фраза), і лише чекаю наступної зустрічі, щоб перевірити, все, чого бракувало, з*являється в більшій чи меншій мірі. але якби я хотіла, я б попрощалась. само собою, я цього не хочу. і він не знає про мої думки. як він може відчути, що треба зробити, щоб все стало добре, щоб дурні думки з моєї голови ділись? я не знаю. якось в нас була розмова на цю тему. він її напевно вже не пам*ятає. я сказала про такі *кгм* бажання, він був в шоці. я пояснила, чому. і запитала, звідки він знав, що треба зробити, як мене переконати. він не знав. він явно не відчув цих моїх думок, він навіть не побачив, що я була дивна. він просто так зробив, і сам був здивований такими своїми діями. просто захотів це зробити, сказати, такк подивитись, про таке промовчати, це вислухати. просто. а я диву даюсь. бо вчора черговий раз переконалась в таких дивних збігах.