почати з чистої сторінки все, коли запас паперу закінчився.
забути так не хочеться, але єдиний простий вихід залишився.
ні стан душі, ні посмішка моя нікому і нічого не пояснять.
і враження, що ти-мале дитя, а я така, як ти, та доміную в яслях.

не вистачає сили, слів, душі, і радості також не вистачає.
блукаю серед лабіринту снів, як кошеня сліпе, і способу шукаю.
бракує губ, тепла, уваги, посмішки, що відповіді хоче,
ніякої конкретики, поваги, а сльози й рими лізуть просто в очі.