кожного разу, коли я відкриваю для себе якусь людину, просто-таки розгадую її і поступово пізнаю

кожного разу, коли знаходжу когось такого близького і хорошого

то дивлюсь на тих, хто її оточує і спілкується з нею чи не щодня

і задаю собі питання

"як вони не бачать, що це - така хороша людина? як це так, що вони не прагнуть пзнати її краще?"

я б пізнавала всіх хороших, якби вони дозволяли, як можна не хотіти?

бо як можна просто не бачити я вже знаю

і тоді кожного разу приємно, що я розгледіла

і приємно не тільки мені