22:51

якщо вона за 9 хвилин не скаже: Тань,ходімо вийдемо., то я піду.мені немає чого тут сидіти.

уявляєте, вона говорить це!...

мене підводять коліна...вони ніби втрачають свідомість.

вона говорить. а я мовчу і дивлюся вгору,щоб не плакати.

- що з тобою?

- не знаю....

-мені не подобається коли ти така. ти ревнуєш мене до Шиноди....

- ужасно.... - і відвертаю голову бо сльози набігли. Потім довга розмова ні про що.

-вона мені просто подруга!

- та вона ніби привязалася до тебе наручниками! ви ніби приклеїлися і з тобою ж неможливо говорити! А Я СКУЧАЮ ЗА ТОБОЮ!....

-Тань..... - і мовчання. Потім вийшла і Шинода. я показово встала і пішла.

23:30

- я буду йти! пока всім!

Вона підіймається і йде за мною.

- не обов"язково мене провожати.

- я не хочу щоб ти була такою. Ти не така!...

- ти сама говорила що люди змінюються! от я і змінилася...

-ти не змінилася! ти стала така! ти думаєш добре сидіти і бачити тебе такою?сидиш собі, на руки дивишся і колупаєш кутикулу! тільки поглянеш на мене і відразу очі ховаєш!і я знаю що з тобою!але не знаю що мені робити! а зараз стоїш і ледь не  плачеш!

- Бо мені важко!!!!!ти що думаєш це легко?ти думаєш тобі важко??ти помиляєшся!!!!

Вона обійняла мене, і відчула як я вся тремчу. Бо тупі коліна просто не тримають мене.

- Тань, ну не можу я бути з тобою...не можу!

- я знаю. я ніколи і не примушувала бути з собою.

- але не будь такою! я хочу бачити тебе такою яку я звикла бачити!якою я впізнала тебе!

Ми ще довго розмовляли на ледь високому тоні. Потім я їй пообіцяла прийти в пятницю веселою. А я ще всю дорогу проревіла.Звичайно воно пройде....говорю їй:

- давай краще небачитися. ти просто забудеш мене і я заспокоюся і не буду псувати тобі настрій....

- не забуду! я тебе ніколи не забуду! бо це важливо для мене!все що відбувається навколо мене - важливоооо для мене Тань! і ти входиш в це Важливо.

І це було приємно чути.