Іноді сум охоплює душу,
іноді страх ховаеться в серце
Але шлях продовжувать ушу,
дивлячись позаду лише у люстерце.
не повертати назад,
не звертати увага на зорепад,
Місця для мрій вже не лишилось...
І усмішка поміж думок загубилась
І знову крови вперед,
Не можна вертати назад,
Ні за мріями, ні за думками,
ні за сонцем, ні за зірками.
вибір вже зроблений,
Лишилось чекати
Сон вже спотворений
ніде тікати.
На небо, до неба буду ідти
Сподіваюсь, ніколи не дійти
не зустріти тих усмішок, не сховати тих сліз,
Забути про пошуки,що були скрізь.
Може навіть зупинитись,
До себе тихо усміхнутись
І просто трохи відпочити.
від світу і шуму спочити.


п.с. МЕНІ ПОВЕРНУЛИ ДУШУ!!!