Знову на очі нагортаються сльози образи.
Помітила за собою неймовірну чутливість. А ще - підозрівливість....
Я ніколи не буда особливо неемоційною чи занадто довірливою, але зараз....
За досить короткий проміжок часу я добряче скоротила собі життя....
Питається одне: Нащо?
Відповіді я не знаю. Лише знаю чому... Все через страх. Страх втратити близьку, але й далеку людину.

Вчора прочитала одну книгу...
Анн-Софі Брасм "Дихаю".
Книжка написана 16-річною дівчиною. Досить непогано... Чимось книжка нагадує творчість Любка Дереша, особливо на "Поклоніння ящірці", подібна тематика....
Ця книга була дуже близька до моїх настроїв теперішніх.... В цій книжці я справді знайшла часточку себе.... Що є занадто дивним для мене....

так виглядає, що я тут рекламу книжці роблю:)))