Так хочеться тобі щось написати...
Слова на волю випустить свої...
І знов тобі усе писати....
Усі вірші, та не сумні, мої....

Так хочеться слова любові проказати,
І знову не ховатися у Тьмі....
І не соромитись, і не кричати,
і почуття, щоб знати , не пусті....

Так хочеться тобі усе сказати....
Так хочеться мені пізнати
Твої думки: розумні і дорослі
І поряд вирости, але це сни...

І біль. І спогади. І сльози....
Як це банально й просто зовсім....
Але душа і серце - це війна,
І ми усі її герої....

І нам все - рівно чи перемога в нас,
Чи стяг наш хилиться додолу....
Ми там були, ми вірили у правду
І вірили, що йдемо у красу...