Про мене почали забувати всі мої друзі....
Вони мені не пишуть ....
не дзвонять,
не кличуть більше гуляти...
Якби я сама не брала ситуацію в свої руки - я б сиділа цілими днями дома.
Але поки я "насильно " в"язуюсь в їхню компанію.
Хтось скаже. що це не гарно і т.п. і т.д. ...
але....
Але мені теж неможливо сидіти увесь час домі і розумітиЮ, що мій час пройшов...
Точніше він і не наставав,..є
мене завжди всі знали, але у мене ніколи не було справжніх друзів...
а зараз мене почали забувати.
Мені боляче.
Навіть ті, кого я важала НАЙКРАЩИМИ МЕНЕ ТЕЖ ПРИЗАБУЛИ,,,,,
Боляче, СУКа....
Скоро я перестану "набиватися" в компанію.
Буду сидіти дома. БУду сумувати.
АЛЕ НЕ ОПУЩУСЯ,
Я знаю, що таке гідність....



І не подумайте, що в мене зараз депресія, зовсім ні. просто реалістичний настрій.
Просто я зрозуміла, що відбуваєтьься навколо.
Я зрозуміла, що нікому не потрібна...
сумно...
але правдиво.




Дякую тим, хто читає усі ці мої маразми...
Я починаю підозрювати, що ви мої єдині друзі, єдині люди які мене ще хоча б краплю розуміють, дяукю вам величезне, за те. що ви є!