Колись,комусь я щось казала
І навіть трішечки кохала.
Своє я щастя купувала
В звичайній будці. Витрачала
Із дня у день,дарма,
воно не варте і гроша -
лише життя.
Які дрібниці!
Усе моє життя дурниці!
я не мовчу.
Хоч тишу вже пізнала.
і знову кохала...
Листи таємні я писала
І у безвість посилала.
Я їх ховала...
Ніколи нічого не мала
Серце моє розкрадала
Самота. Вона ж то знала,
що душа моя також співала
Пісень.Та й тільки сумних.
І трішечки вільних...
Хтось десь мені казав,
Що я ніщо...Брехав...
Була я тінню, миттю,біллю,
Але ніколи..! не мовчіть,
Ви знаєте...Я десь була...
Я щось робила....
Говорила
І...любила....
І навіть трошечки писала....
Я просто знала....
Що буде день, що буде мить....
Десь скоро,поміж століть,
прийде ось ця пора,
Що я, вже зовсім не дарма,
Стояти буду на межі....
Десь на краю...
Десь на даху....
Дивиться вниз не перестану...
І зроблю крок...
А може два...
І полетить душа моя,
а з нею я....