Сотні обличчь проминають,
Повз мене і купу страхіть.
Одну душу свою поминають,
Інші лиш друзі лахміть.
ТВої слова - наче мара,
Безвихідь і волі шматок.
Слова інших - лиш пара,
Наче безмежний каток.
Наше місто - країна думок,
Наші люди - володарі масок,
Наша сила - це лиш димок.
Наша воля - обман і безправ"я.
Лиш ти надію обманну вселяєш.
Кажеш, так легше прожить.
Ти рідко мене звеселяєш.
І радиш піти від усіх.
А я боюсь пропасти.
Боюсь надію свою розгубить.
Боюся себе я не знати
і долю свю погубить.
Тобі я усмішку дарую,
Щоб тільки серце збудить.
Тобі я зорі малюю
На рваних піснях століть.
ТИ моя казка,
Я є твій сміх,
Ти моя ласка,
Я є твій гріх.
Твоя очі - не мої криниці.
Мої слова - не твоя молитва.
Я закрию від тебе зірниці,
Щоб не вкрав ти мого життя.