Усмішка рятує душу.
А серце гине в самоті.
Й Слова, як пісня
Й далі мруть у тиші.
І лиш де не' будь спів душі
Проб"ється крізь сукно безволі.
І знову тиша настає.....................................
Мовчання - наше майбуття.
Ціни для слів нема -
Вони усі запроданні в неволю...
І лиш усмішка, як розмова
Рятує душу.
А іншого всього нема....
Воно пішло під воду.
І тиша...Тиша....Тиша.....
БІЛЬ!
І знову дрібка тиші.
І знов неволя.
І знов кати
У очі дивляться мої...
Мовчать...Хоч слово мають.
Мовчать, негідники.
І брешуть.
Неначе всі свої...
А я ж то знаю, що - брехня!
У світі немає друзів.
Лишень тиша.
Навиджу її. Ненавиджу всіх!
Вони вбивають слово.
А я неначе бережу...
Чи ні? Чи вбили вже й мене?
А я і думаю надалі, що ще жива...
А може я існую?
Чи лише сплю глибоким сном...
Чи є я? А може й ні...
Ото образи скільк на світ.
А я й надалі помовчу...
Мене розумною вважають...
Але я у душі кричу!!!!!!!!!!
І бунт в душі я бережу....