У жилах пульсує лють,
Отруює душу як ртуть,
Отруює розум, думки,
Лишає у серці криваві сліди.
Потьмарює погляд, слова.
Ненависть стає як тюрма,
Зводить надії на ні,
Лишає лиш спокій у сні.

Криваві сліди ворожнечі,
Однотонний звук порожнечі.
Крики самотніх круків,
Бряжчання іржавих ланців.
Опущеність неба блакитті,
Смерть справедливості в світі.
Стає це наразі нашим життям,
Забираючи "жи" й ставши буттям.

Краплину гною на руках,
Останній подих, вічний страх,
банальні кавалки й сміття,
Наркота-алкоголь - забуття.
Превілегії наші - це смерть,
ПОчаток і сразу кінець.

Сум це стиль життя,
Сльози з хреста зняття.
Усмішка щира - лиш біль,
насмішка - золота гниль.
В очах - холод каміння,
Замість голосу тихе шипіння.

Чи прагнемо цього скажено?
Чи здається, що це несуттєво.
Так думайте, люди, це правда,
І час їй не буде завада.