Природа! Ми нею оточені й охоплені - непереможно, нам ні вийти з неї, ні глибше в не проникнути.Непрошено і несподівано вона захоплює нас у свій круговий танок і крутить, аж поки ми, знесилені, не випадаємо з її рук.Вона творить вічно нові форми : що є, того ще не було, що було, те не повернеться,- все нове і, по суті, завжди старе.Ми живемо в ній, але чужі їй.Вона вічно говорить з нами і не видає нам своїх таємниць.Ми постійно впливаємо на неї, але не маємо над нею влади.Індивідуальність начебто головне для неї, але й індивід їй ні до чого.Вона вічно будує і вічно руйнує, а майстерня її неприступна...Вона все продумала і думає неухильно, але не як людина, а як природа.У неї вчасний всеосяжний смисл, якого ніхто не може підмітити.Хто її не бачить скрізь, тому вона не відкривається ніде...Видовище її вічно нове..Найпрекрасніша її вигадка - життя, смерть - тільки мистецький засіб для створення ще більшого життя.Вона огортає людей темрявою і вічно пориває до світла.Вона робить їх залежними від землі, незграбними і важкими, щоб знов і знов поривати вгору.Вінцем її є любов.Тільки через любов наближуються до неї.Вона - все.Вона сама себе народжує і карає, сама себе радує і мучить.І завжди в неї є все.Минулого і майбутнього вона не знає - сучасність є її вічністю.Вона добра - я славлю її у всіх її творіннях.
Й.В.Гете
[700x525]