
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная,
Видно, хочь голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут, пiд калиною -
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею
Стелется полем туман.
Ти не лякайся, что змерзнешь, лебедонько,
Нема тут вiтру, ни хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Автор текста: М. Старицкий

 |
|