В час постглобалізації, наукової віри та арт-року людина перестає бути людиною розумною. Її інтелект стає не творцем а „оператором” того, що вже давно створено й продумано за неї. Хоча, про який розум може йти мова, коли достатньо лишень віри? Але наша увага буде звернена не на мертву філософію чи гумові міркування, а на процеси та переживання які зачіпають нас за живе.
Перше, чого не можна обійти – самовизначення молодих людей, їх самореалізація та самостійна життєва позиція; загалом, відштовхуватимемось від поняття „молодість”. Вона єдина і дуже недовга. Вона мрійлива. Вона романтична: мораль домінує над інтелектом, а вселюдське благо над приватною користю. Всім вищесказаним я бажаю підкреслити, що вибираючи прагматизм і кар’єрний ріст „вранці” життя, ти ризикуєш загрузнути в них до самого кінця не маючи спочинку й задоволення. Як писав Герцен: юність, де вона вичерпалась від розпусти буденністю, завжди непрактична, а у молодій країні, що має багато цілей і мало досягнутого, вона неодмінно має бути такою; до того ж, бути непрактичним не означає помилятись, все направлене на майбутнє неодмінно має часточку ідеалізму... Сподіваюсь, що застерегти від раннього „старіння” мені вдалося. Ти задумаєшся над цінністю власної молодості. Один рік з життя двадцятилітнього – одна двадцята життя; один рік шістдесятилітнього – одна шістдесята.
Тепер необхідно перенестись в іншу площину нашої теми – сьогоднішні вигоди й перспективи. Дійсно, що чекає на нас? А чекає світле майбутнє. От, лишень, екологічну ситуацію підкоректуємо, епідемії знешкодимо та голодну третину Землі нагодуємо. А з чого все почалось? З людини. Людиною все й закінчиться. Тому, перший висновок: людина працює на благо інших людей, чи то своєї нації, чи людства в цілому, чи насамкінець на благо власної родини. Альтруїзм, виявляється, явище набагато ширше. Але не можна все звести й до споживання та розв’язання матеріальних завдань, оскільки тоді нам були б потрібні лише повна збірка Маркса і паровий двигун. Насправді, мораль набагато драматичніша: окрім методологічного сумніву є віра, себто є Бог.
Звужуючи наші інтереси до ще глибших кіл, ми спостерігаємо протистояння економіки, як розумного використання матеріальних благ які продукує нація, та політики, як її надихаючої сили, як ідеї. І тут я дозволю собі повернутись на самий початок, де зазначав, що людина перетворилась на „оператора”, „перероблювача” вже давно винайденого та пізнаного. Дійсно, жодної нової ідеї, жодних перетворень з часів Нюрнберзького процесу. Згадуючи одного автора сьогодення: Ленін начитався Маркса, який начитався Гегеля, а той, в свою чергу, начитався тих, хто начитався невідомо чого; в результаті мільйони людей загинули за праве діло. Енергія має бути конструктивною, „творчою”, але життя вимагає передусім користі. Користі для себе й для своїх близьких. Все інше відкидається як те, що лише ускладнює наше існування та вимагає додаткових зусиль. Тому й такий інтерес до економіки – невичерпного джерела матеріального добробуту. Мораль тут зайва, на превеликий жаль.
Насамкінець, хіба буде після всього перерахованого цікавою ситуація в Україні для тебе? Гадаю, що ні. Перед людиною стоїть вища мета – людство. Не врятувати всіх, але допомогти комусь окремо. Але якщо в тобі зіграє нота патріотизму, не забувай, що він так само породжений мораллю й рівнем духовного розвитку, а не курсом гривні, а в такому разі ти зрозумієш, навіщо був закинутий у цей світ.

Листопад 2007