Надійність конструкції кранів Ганц вражала мене у той день. Сіре. Жовте. Лютий. Фотографую.
Сонце з превеликим зусиллям пробивається крізь склизькі грязно-сірі хмари, крізь балки кранів, крізь очі у глибину моєї бракованої свідомісті. Фотографую.
Неправильна свідомість. Неправильний подих. Йду по мокрому асфальту уздовж величезного парохода. Начебто по воді. Видих. Видих. Видих. Вдихаю гостре холодне повітря, і знову: видих, видих, видих.
Група робітників. В них брудні однакові костюми, брудні однакові шапки, брудні однакові обличчя.
«Що, цікаво?»
Негарна посмішка на негарному обличчі.
Я киваю байдуже та й іду к своїм кранам. Сіре. Жовте. Фотографую.
"Дуже".

2.02.08.