Это цитата сообщения Zlolka_Olka Оригинальное сообщение

Без заголовка

там був вітер. купа повітря, що збиває з ніг і роздуває щоки якщо зустрічати поїзд криком. вітер безжально тріпоче пусті пачки від цигарок а ті шуршать собі невдоволено, що їм лишається тим пачкам. такі люди є, які завжди чимсь невдоволені, проте вони мають тіко шуршати та ся котять куди їх пошле вітер. треба буть дуже сміливим вітром аби мати нахабство послати когось... отже там був вітер

і ще було світло
таке примарне що здавалось то є вже кінець життя і той поїзд занесе тебе в рай чи пекло чи кудись звідки ти вже не повернешся попри старання лікарів та дефібриляторів.світло наближалось а разом з вітром здувало капелюхи і гнало пачки по платформі.

а потім був натовп. який слухняно запхався у здоровенне черево поїзда і мовчки почав перетравлюватись....а поїзд подирався крізь темряву зі свистом та світлом, крізь залізне коріння міста, як величезний черв"як, у розпушеному грунті тонелів...

так ми з Дашою їхали на позняки))))))