Подружки одна наперед іншої ділилися своїми проблемами, а я все думала, що ж на мене чекає? - день-то майже закінчився. Дочекалася.
Моя мама з братом мене соромляться. Тобто, так було завжди, бо пишатися особливо нема чим. Але сьогодні мені від цього особливо прикро. Через два дні рівно рік, як помер мій тато, завтра служба в церкві з цього приводу. А МЕНЕ ПОПРОСИЛИ НЕ ПРИХОДИТИ, бо в мене синє волосся. От якби я перефарбувалася...(повідомили о восьмій годині вечора, а служба завтра о восьмій ранку).

Ні, я завжди знала, як сильно вони залежать від громадської думки, але чомусь завжди в ущерб мені. Але це вже занадто.

Нас залишилось троє. Правда, я з ними більше як два роки не живу, але це мої найближчі родичі. Обидно. Ні, швидше сумно. Нікому я не треба