Зібралися ми оце з Катькою на річку піти. А Дениско мій - на футбол з друзями. Я ще мала зідзвонитися, уточнити, а Дениско йшов рівно на дев’яту. Кажу:"не забудь ключ" ,він:"не знаю, де подів", Я:"тоді телефон візьми", він:"не треба ,краще домовимося на другу зустрітися тут", Я:"домовитися можемо, а раптом шось поміняється?", він:"та шо може помінятися? То ти будеш вдома? Тоді я пішов" - чисто в стилі своєї матусі
Шо може помінятися?!! Та шо завгодно! - комета впаде ,маршрутки перестануть їздити, я отримаю сонячний удар, мене згвалтує компанія диких італійців у кущах, Катька почне виливати душу, і я не помічу, що вже час іти, зрештою, поки ми зберемся, дійдемо, виберемо місце і розкладемося, вже і буде та друга.
Але нічого не сталося, і італійці мене не згвалтували, просто сиділи собі в кущах і говорили по-своєму, по-ітілійськи, пиво ,правда, наше пили. Я вся така засмучена тим, шо три години збиралися, а всього пів посиділи, пройшла мимо них, навіть не сказавши "Чао, рагацці", сіла в маршрутку і чемно поїхала додому.

Приїжджаю оце я, а цого нема ,чекаю 15 хв, а його нема, чекою пів годжини, а його нема, чекаю годину, а його нема. ДЗОНЮ ЙОГО БАТЬКАМ, бо куди інакше?. Один Бог знає, як я не люблю дзвонити його батькам, ото, гляди, нарвешся на всілякі моралі. Бог, правда, милував, трубку взяв тато і повідомов, що Денис у них справді був, безуспішно намагався до мене ,сякої-такої, додзвонитися о 12:30 ,а по тому зник у напрямку своїх друзів, коли буде, не сказав.


І хто після цього дурак? Домовлялися ж, відкидали можливість приходу інопланетян, а такої дрібниці, як тотальний пофігізм мого чоловіка на мене ,не передбачили.

Найцікавіше, що в мене ключі як були, так і лишилися, а в нього як не було, так і нема. Це означає ,шо якшо я вийду з дому ,щоби купити йому хлібчика на завтра на бутерброди ,а він в цей час випадково повернеться(а він обов’язково повернеться), хата мені буде, не кажучи вже, якшо я піду десь гуляти або на річку ,гещтальт закривати, а якшо буду сидіти вдома, то дочекаюсь його годині в одинадцятій, на кухні з включеним телевізором, вкрита плєдом і з недов’язаною шкарпеткою на колінах

І чо робити? Винною буду все одно я