З грозою. Така, як я люблю. Така, які довго не тривають. Добре, Катюх, шо ми з тобою під таку не попали. Хотілось вибігти надвір і побігати під дощем, потішитись з того, як безліч крапель одночасно цілують моє обличчя і плечі. Але натомість я прсто відкрила вікно, сіла на підвіконня і звісила ногу. Вибігати на двір якось перехотілось, цей дощ якийсь на диво холодний.
Шо, не романтик я? Може. А може просто не хотілось змивати з себе Денискові обійми..