Валер’янка цей біль не заглушить,
Краще вип’ю стаканчик вина.
Ти даремно плював мені в душу,
Все одно, не доплюнув до дна.
Всі кумири зійшли з п’єдесталу,
По коліна в болоті боги,
Всі так звані подруги дістали,
Залишились самі вороги.
Може, мої слова нелогічні,
Може, я вже напилася знов,
Може, я стала надто цинічна,
І вже більше не вірю в любов.
Ти даремно плював мені в душу,
Все одно ж не доплюнув до дна.
І ніщо вже цей біль не заглушить,
Я з цим болем лишилась одна.