Ничего никому не нужно, но мне всиравно еще не надоедло упорно писать для никого (упс, это ж я для сипя пишу) и брудить в пустом дневе)))
извращенко, ёпть))
И очередное на укр. мове)
****
Я усюди.
Я завжди є у тебе під ногами, я – твоя м’яка ковдра, на яку не боляче впасти, я – у тебе в легенях, на волоссі, на одязі. Я у тебе в душі.
Я – це стереотип, що руйнує глянець.
Ти мене ненавидиш, ти женеш мене зі своєї оселі, вимиваєш з волосся. Ти би нізащо не хотів у мене впасти, хоча я і не така жорстока, як асфальт, що роздере тебе за першої можливості.
Я – це алерген.
Ті мене боїшся. Рішуче намагаєшся викинути зі свого життя, як сміття з мішка пилевсмоктувача. Ти не хочешь знати, що я давно у твоїй душі.
Я – це час і простір.
Я завжди поруч із усім покинутим та забутим. Лише я буду завжди з тобою. Я німий свідок драм і комедій. Я – залишок могутньої старої скелі, шматочок морского каменю, що лежав так глибоко, що ти і не уявиш. Я знаю південь і північ, я на кожній дорозі, на кожному шляху.
Я – массовка, яку ніколи не вказують у титрах.
Але я не скаржусь та не ображуюсь. Я завжди у потребі, бо на моєму фоні видно яскраву мішуру, рідше – дійсно корисні речі. Я – єдина річ, яка може похвалитися тим, що була і при Христі і буде при Апокалипсисі.
Я – це те, що ти не хочешь бачити у собі.
Я – пил.