Ну шо, мала, ти сказала все, шо могла..... В принципі я знаю, шо ти просто провокуєш мене і я впевнений, шо не треба піддаватися... Бо знов пролечу...
Якшо ти дійсно "помилилась в мені" (як ти кажеш), то нафіг були потрібні оті майже півтора року? обмін досвідом стосунків?..... фігня. Знаєш, якшо тобі дійсно легше стає від того, шо ти робиш мені боляче, то скажи, я знову спробую зрозуміти тебе... Хоча б не буду марно вірити і сподіватися.
Але ти оце зараз повертаєшся до мене, усміхаєшся і махаєш ручкою, а потім передаєш мені клаптик паперу, на якому недбало намальовано серце.... Я не розумію тебе, не знаю шо мені робити.......