Мені не багато треба....лише кохання....лише обійми....щоб пригорнув той, хто кохає....такий справжній, такий відвертий і сміливий.....відчути твій подих і як б'ється серце....побачити Париж і вмерти.....побачити тебе і жити далі.....пити каву і сльози....розуміючи що мріям не судилося здійснитися....сумно..... як у кінотеатрі, коли є темрява і є чуже життя....і все начеб - то так солодко....але кохання чуже, не твоє.....ти розумієшь це.... і вибігаєшь із залу...або із власного житття......