Ну, що ж життя починає потрохи наладжуватися. Я йду на концерт БУМБОКС. Але одне все не дає спокою...скоро День Валентина... Тепер я реально погоджуюся зі статтею в якомусь журналі, де було сказано"...якщо у вас немає того кому б ви хотіли присвятити День Святого Валентина, то присвятіть його собі, адже себе варто любити неменші аніж когось..."
А якщо так задуматися, що таке любов?і чи вона взагалі існує?може дійсно це якась хімічна реакція в нашому мозку?
Я вважаю, що кохооя не існує. А існує лише дружба, довіра, приязнь до людини. Коли спочатку двоє людей разом, між ними існує якась іскра, запал, потяг. Не побоюся навіть сказати, що це інстинкт. Потім ці двоє разом, бо відчувають звичку і відповідальність за дітей, а що далі???
Звичайно, коли ти йдеш по вулиці і бачиш пару людуй похилого віку. які йдуть підручку, це приємно і ти на мить думаєш"Ану ж це і є кохання?" Та проходить час і тиу цьому всьому розчаровуєшся і думаєш що далі? де ж істина у відповіді на це запитання? Можливо відповіді і неіснує? можливо усе це пусті балачки? Справді навіщо задумуватися про те чого неіснує?
Скидайте свої думки на цю тему.
P.S. ви вже вибачайте, кому довелося це читати, потрібно було діти кудись емоції.