Вона мовчала і просто дивилась йому у вічі..Не хотіла зіпсувати цей момент пустими традиційними фразами..Ані навіть запитанням "Чому?"..Вона просто дивилась і хотіла втопитися в цих очах..А він насміхався з неї і відводив погляд..Вони були різні..У всьому..ПОчинаючи від одягу і закінчуючи думками..Вона була повітряним знаком,мрійливою та легкодумною,а він був землею,приземленим і раціональним..Вона жила все життя у своєї тітки,навіть не знаючи хто її тато,а він жив у маєтку з величезною кількістю прислуги,яка допомагала йому у всьому..Вона любила мовчати в трубку,а він завжди злився на неї за це і клав слухавку..Вона любила прокидатися зі сходом сонця і насолоджуватися першими промінчиками,а він спав до пополудня і не розумів краси природи..Вона обожнювала,коли він цілував її волосся,а він робив тільки тому,що бачив це в кіно..Вона обожнювала читати Камю,Сартра,Маркеса,а він цитував Бегбедера,і був затятим циніком...Вони були такі різні,а щось таки їх об"єднувало ці 3 роки..А тепер все скінчилося..Кохання пройшло,а натомість залишило по собі лише сварки,недорозуміння та недомовки..
"Недосконале життя",-думав він..І дивився на її очі,повні сліз..Він не переносив жіночі сльози,але зараз вони здалися йому просто водою..Він встав і залишив її наодинці з думками про їхні стосунки..Вона дивилась йому вслід і не розміла що коїться..Невже все було марним?? Невже ці роки були одним великим непорозумінням??Невже?? В голові одні питання і ніхто тепер на в змозі дати на них відповіді..Ніхто..Вона одна..В черговий раз..Парадоксальна тенденція...Яка поступово стає життям на самоті..Біль...
[600x481]