[401x600]
Настроение сейчас - розгублене

І чому ти мені не даєш спокійно хворіти?? Щоб я будучи вдома могла спокійно абстрагуватися від насущних проблем,тяганин..Але ж ні..Тепер я ледве сплю,бо знаю що дехто підсів на депресанти *Валіум* і збирається помирати...І не слухає мене коли я тверджу що все буде добре,що житття зміниться на краще,що чорна полоса в житті мине,бо світ він же неоднозначний..Він не може бути чисто чорним чи чисто білим...Ми його малюємо самі і легко можемо змінити палітру...І всі мої докази жити заради мене теж не проходяться...Бо дехто вперся і не хоче нікого слухати і просто твердить як йому погано і що вже не викарабкається...А я..А в мене закінчились слова підтримки,слова заспокоєння і тепер вже і я не знаю що робити..Тобі страшно,мені страшно...А як жити далі?? Невже без тебе? Е,ні..І ще твоя фраза "Можещ не приїзджати на мої похорони-я не ображусь" Звісно не образишся,бо ти вже будеш там...*викинь ці думки*
Порадьте щось,я благаю..Бо мені справді страшно...І я вже сама не знаю що робити,бо все що знала-не помогло...