його немає поруч зі мною...не знаю,що робити...мені самотньо без нього...і моторошно...вчора була цілий день коло нього...і він коло мене..ми не могли розлучитись ні на хвилину,ні на секунду...ми жили одним життям..одним тілом...ми майже не відходили один від одного...ми настільки звикли до НАС,що можна було нічого не казати...один жест,один погляд..і все ставало ясно...він поїхав вчора додому..але обіцяв повернутись...ну що ж...треба зачекати трохи...і все стане на свої місця...сподіваюсь...дуже сподіваюсь...бо не можу без нього..як люди кажуть,зара я не живу..а просто існую...і мрію...