давай зійдем до божевілля,
незгаданими, мокрими словами.
з тобою поруч, але так далеко,
немає світу, незабудь руками...
не марне все, що діє новій день,
ще кроки є, потрібно до нових пісень...
на потім, все із голови, до самого початку,
і з нього все вперед, але залиш трохи на згадку.
до неба у повітрі, в вечорі, - то потім гірко,
наразі все трясе, та є в руці ще не сумна горілка.
та ще залишилися в пачці деякі із цигарок,
лише мільйони образів, та перший, особливий крок.
ця мить спливає, буде лише завтра.
все перехрещене, нажаль і правда.
та тільки в мріях, але на місцях у згадках.
до речі все заплутане, тому й нема початку...
вільні рухи, закриті поміж проволоки серця,
немає виходу, вказати нікому, на вірні дверці.

наразі все залишити, та полетіти повз зустрічного життя,
тоді всі бажані є поруч! навіщо нове відкриття?
спливає час, але його зовсім нема.
ми по за часом. треба ще слова...