Не хочу нiчого й нiкого в цьому дурному свiтi. Знову погано, знову щоденник, який буде зберiгати в собi думки. Тупо й банально. Як у всiх. Я не iндивiдуальнiсть. Менi лише захотiлося колись стати нею. Нiчого не вийшло. Чи може сама того не хотiла. Сльози течуть, а чому саме? Знаю...знаю, але не скажу.
Всi монстри рвуться з моєї голови назовнi.. Боляче?Не вiдчуваю... Всiм дякую.