що ми робимо зі своїм життям? робимо щось а потім обов"язково жалкуємо! відштовхуємо близьких і нарікаємо на самотність! кохаемо але вперто твердимо собі що ненавидимо! навіщо робимо боляче собі і рідним? навіщо намагаємось сміятись, коли хочеться верещати в1д болю? навіщо кажемо що вибачаємо якщо насправді таїмо образу всередині? чому не можемо жити вільно? не обмежувати свої почуття і не видумувати все нові і нові правила? чому не можемо перетворити в жарт суперечку з коханими а лише підливаємо масло в вогнище? чому боїмось зізнатись собі що чогось не можемо, не вміємо, не знаємо а вперто доводимо протилежне? а в результаті зачиняємось в кімнаті і безсило плачемо у подушку! хто дасть відповіді на всі ці питання? це важливо знати! ну що я роблю не так?