Настроение сейчас - нема

Сьогодні я згадувала про забутий всіма польський костел. Це чудова і велична будівля в якій панує морок. Колись ,ще зовсім маленькими ми з сестрою пішли туди самі, подивитися на костел з яким пов’язано багато цікавих і моторошних історій. Він розташований при вході на заросший кущами польський цвинтар. Туди давно уже ніхто не ходить,а імена на надгробках стерті часом, вітрами і дощами…
Згадую, як з страхом пробиралися крізь ковану браму і важкі дерев’яні двері, але нічого цікавого ми не побачили через те, що вверху на проломаному даху сиділа ворона і почувши наші кроки вона злетіла зчинивши невеличкий обвал(стіни ж старі і штукатурка обвалюється).Звичайно ,як і кожна мала дитина ми злякалися і втікли.Незнаю чи правда це, але князь ,який побудував костел і свій маєток в тому селі, похований під костелом з сім’єю. Зразу біля цього цвинтаря розміщені ,ще два»нових»,як їх називають. Якось ,як ми прибирали на гробі дідулі,то з старого цвинтаря доносились дуже дивні звуки і крики. Ось такий спогад дитинства. А костел знаходиться у селі моєї бабульки.

[482x365]