щойно повернулася з дачі) думка туди поїхати була дуже спонтанною, і збиралася я досить швидко.. в останній момент передумала, але оскільки була вже зібраною, то довелося пнути свій важкий зад і таки поїхати до Білої Церкви. коли я під*їжджала до БЦ, на мене напала паніка, бо було вже приблизно 8 вечора, а дороги там веселі(по коліно снігу, 1 колія, поякій машини іздять, і взагалі жах). я різко згадала, що мені чапати по цьому жаху 30 хвилин, а з таким снігом - всі 40.. взагалі дуже прикольні відчуття, коли тебе викидають посеред траси, і єдина пляма світла - автобус швидко віддаляється. залишаєшся ти, дорога, якої ніхріна не видно, поле і ніч..
а, вибачте, ще 2 сумки і рюкзак. суко важкі.....

я озирнулася, сказала "ніхуя собі", закурила, і пішла, високо піднімаючи ноги, бо снігу було таки дофіга. темп доводилося пришвидшувати, бо холодно, вітер гуляв в усі сторони, сумки тягнули вниз і взагалі було відчуття повного апокаліпсису і безвиході. повз мене проїхала маршрутка і машина. і хоч одне б стало.....
коротше прочапала я метрів 300 і зрозуміла, шо це не діло))) через 15 хвилин таки мене підібрала якась літня пара, і за 7 хвилин я була вдома)))) мене там чекала тепла їжа, улюблене полуничне варення і .... МАТРАЦ З ПІДІГРІВОМ!!!!! афігєнна штука))) краще за цю штуку... ну хіба шо 2 таких штуки))))

ще я там собі змайструвала голку для в*язання (правду казав Шедор, це на 15 хвилин діло), відкопала 2 дубові чорні кролячі шкірки, і дофіга замші зі старої куртки)))

а ще моя 16-літня подруга виходть заміж *бля я в шоці* звичайно шо по зальоту. ну... в селі таке часто трапляється.... на моїй пам*яті вдруге за 2 роки. вперше її старший брат одружився(йому 19, його дружині 17, дочці півроку)...
ХД... меня ще дядько довго питав, чи я заміж не збираюся....