якщо є що сказати....і ти це сказала(в)... Навіщо навмисно приховувати те, хто ти?... ... просто марні надії прокидаються... все таки я не все забув.... і десь в душі мені хочеться того, що було... не знаю як довго ще...я хочу все те забути... мені було боляче...дуже ...і дуже довго... і зараз колить інколи.... але ж не так як раніше... або добийте...або не грайтесь... я навмисно змушую себе не говорити з деким...хоча хочеться.... але... завжди є але... мені немає за що вибачатись... а ось декому гадаю є... інколи хочеться засунути свою гордість в свою дупу...але чомусь я це не роблю...

дякую одній людині, яка сама того не розуміючи, визволила мене... хоча і тут є деякий момент....

Жив був песик... все в нього було...і улюблена мисочка... і кісточка... але він був на прив'язі і його часто били... любили і били... і одного разу його просто вигнали...сказали, що непотрібен... що він гірший ніж його сусід по будці... і 2 собаки це занадто... ходив він довго сумний...без кісточки, без мисочки...і ось одна дівчинка прикормила його... він побіг за нею...а вона закрила за собою дверцята в під'їзді...і сказала- "вибач, але я не можу тебе приняти"... а песик все ходить біля її дому і просить їсти...чекає на неї....