Тепла. Катастрофічно не вистачає теплоти. Всі датчики зловісно мигають червоним кольором. "Зараз рвоне" - пошепки виплюнув табачний дим невидимий спостерігач. Почесав підборіддя і, передумавши, сказав: "Ні. Хай живе. Рано ще вибухати".
-снігова завіса-
Я йшла по вулиці. Тепла. Не вистачає. Мені необхідне тепло. Я його шукала повсюди. Горілка\коханий\автомат Nescafe\обігрівач... До обігрівача ще далеко, десь півгодини йти. Горілку не хочу. Це тепло несправжнє. Штучне. Воно зникне й виллється в неприємності. Коханий? Не існує його. Я тупа блядіна, нікому не потрібна в п р и н ц и п і а б с о л ю т н о з о в с і м ... Розмовляюча тварюка. Я - одиначка. Залишається лише автомат Nescafe. Та навіть цього грьобаного автомату немає у моєму ***** райончику. Сссссууукааааа. Я не можу дивитися в ці фарфорові обличчя ляльок, які гордо називають себе homo sapiens. Та які ви нахуй sapiens??! Поворот. Я йду через двори. Довколо ні душі. Сонце світить, та не гріє... Н і щ о мене не гріє... Де тепло?! Я інколи почуваюся єдиною на острові. Острові посеред гівна, з поламаним автоматом Nescafe... *В мене починають самоперетравлюватися мізки* Я на острові, а наді мною світить сонце. Але сонце це ж зірка, йо-майо, яка колись лусне, і стане навколо холодно і темно. І тоді я здохну. І буду лежати таким собі трупом, поряд з поламаним автоматом на острові, який в суцільній темряві буде плавати посеред гівна, якого щогодини стає все більше і більше. Воно нас поглинає. Воно затоплює кожен сантиметр. Це гівно створили ми самі. Г і в н о о о о о о о ооо о.
- так прийшов кінець світу-
-завіса-
Невидимий спостерігач задумливо на все це дивився. Викинув недопалок і пішов. Його все це абсолютно не гребе...
пи.си. це - моя бурна уява. в житті наразі все трохи по іншому. не приймайте близько до серця. ваша фара...