І все ж таки я не така й сильна,як мені здалося...я не можу не плакати й не думати про це.я знову п`ю заспокійлеве і андипал...дивлюсь на фото і розумію,що більше нічього не буде...прикро...я хочу щоб це було лише сном...жахливим нічним кошмаром,у якому я втрачаю усе...так,я втратила все...за одну хвилину...це було схоже на те як морська хвиля розбизається об підніжжя кам`яних скель...в лічені секунди втрачається все,що було здобуте на протязі багатьох років...