таке відчуття, що збожеволів. Не маю сили більше впиратись цьому. В шоці. все життя був впевнений, що це просто видумки тих людей, яким щось не вистачає, для повноти життя.

А все ж виявляється я жорстоко помилявся.

Вже от який день підряд, не важливо який(рахую) я не можу із собою нічого зробити.
Сьогодні дуже важкий день, я ледве "існую", але все ж таки коли трохи є часу і відводжу очі від монітора, я сіяю від щастя. ото прикольно як. Це єдине що мене тримає зараз на плаву. тому що фізично це відчувається дуже рідко. На жаль немає можливості.
Але як класно.
Дуже вдячний, тобі за те що ти є.