Життя таке прекрасне, часто таке можна почути. Але насправді воно прекрасне на стільки рідко. Так можна вважати тільки в 5 відсотках нашого існування. Насправді це така тупа штука. Блядь, життя це така суча штука. В цьому життя нашому виживають тільки вовки, всі ніші не мають права на існування. Чому так..?? А хрєн його знає. Ми самі собі створюємо проблеми, і в цьому наша суть. Менеце так дістає чомусь. Люди не можуть просто щоб було все так просто. кщо навіть бувають моменти в життя коли все ще так більш-менш терпимо, це означає що якийсь індивідуум одразу все зробить для того, щоб стало як завжди. Я не знаю чому так. Я не розумію сенсу життя, мабуть я навіть не хочу його розуміти. Наше блятське існування... е-ех.. навіть немає що сказати.
До чого я це все..?? Чому я ставлю такі питання. та тому що цей тиждень в мене просто вбивчий. Мене такими темпами вже нічого щвидко не буде радувати. Як же мены хэрово.
Чомусь завжди дуже сильно псують життя розмови вдома про різні такі ситуації. Батьки чомусь вважають що без їхніх порад ти не протягнеш і дня. Самостійність це на стільки не зрозуміле поняття. Виявляється ніхто із нас не є самостійним. Всі залежать один від одного. Всі бояться когось втратити. Чому? А хто його знає. Мабуть якось так побудований світ. Ніхто не хоче бути сам. Всі боятьсь самотності. І можливо оцими страхами своїми доставляють такі труднощі близьким. Це так важко коли тебе не хочуть зрозуміти.
після вчорашньої розмови вдома про свої плани на майбутгє, я пошкодував, що взагалі на світ народився і такий поганий. Виявляється я причина всіх проблем які тільки можуть бути... Блять.. І що тепер робить..??


Життя таке.