Сьогодні випав сніг, перший в цьому році. Здавалось би що тут надзвичайного, звичайненько так собі. Кожного року сніг випадає потім тане,звичайна справа. Світ був є і буде, це щоденна річ, яка вже встигла за ту кількість років яку кожен із нас встиг прожити, стати таким звичний ... нічого надзвичайного.
Але саме цей сніг і саме цього року для мене особливий. Він приніс якісь нові відчуття, якісь нові враження, і саме основне оновився я сам. дивно здавалось би що вже все за останніх кілька років стало буденним, урівноважилось і стабілізувалось. Так ні. Виявляється це ще не було краєм, на світі існує стільки всього, і все перепробувати за такий короткий проміжок часу не реально просто.
Цієї ночі коли я виходив покурити я побачив сніжинки, і ці сніжинки, самі перші, які впали мені на обличчя - обпалили мою душу. Щось таке цікаве сталось. не можу навіть пояснити. взагалі мене така думка заставляє посміхатись і сидіти задуманим. Цікаво чому ж то воно це відчуття так мене змінило. Навіть не підозрював що що із тим що побіліла земля зміниться і мій внутрішній світ. в мене в серці також випав сніг. але від цього я не замерз а навпаки палаю яскравим полум'ям. І основне не згоріти, основне втриматись на цьому рівні. Чим довше вдасться залишатись на даному етапі, в такому стані тим довше вдасться залишатись щасливим...