Ранок... Звичайний,самий звичайний, здавалось би нічого особливого. Але все таки це перший такий майже зимовий ранок, прикольно. навіть настрій змінився коли вийшов на вулицю.
після чергової безсонної ночі світ якийсь не такий, блять чому я так сам себе накурчую. Мабуть просто щось в мене зламалось. Я змінився. більше я вже не буду попереднім, таким як був раніш. Сука життя, інколи воно так раптово міняє все, ставить із ніг на голову. Для чого це було, всі ці зміни, вони раптово ввірвались в життя, вони на мить все зупинили, вони заштопорили мене. А потім, та що там потім... Основне те що відбувається зараз... В даний момент так все швидко пішло вперед, не можливо стримати на місці, це безповоротні зміни.
І навіть якщо ці чинники які так круто змінили все, раптово припинять свою дію на стан подій, вони на завжди залишать глибокий шрам в мене. Цей шрам через усю душу,він гнітить мене, він ... на приємна справа.
Але, та ладно яке "але". все прикольно я сам не можу вирішити чому я такий зараз, все ж прикольно, потрібно радіти життю, в даний момент же все просто ідеально, хіба можна хотіти більшого. Але я, був би не я, якби не хотів більшого. А тут ситуація така, що потрібно не вимагати більшого, а давати самому. Віддавати все до останнього, не залишаючи собі нічого, і тільки тоді модливо душа хоч трохи заспокоїться.


І все це називається одним словом, КОХАННЯ.