все змінилось. період мого морквяного інсування давно закінчився, а я й не помітила. знову та сама Трішка, знову та сама бродяча королева, якій зовсім похуй на ваші соплі і слюні, яка любить божевільні вчинки, брутальність і непередбачуваність. і нехай в моїх очах безмежна самотність, зараз тільки вона може допогти мені зрозуміти чого я хочу, бо всередині похуїстична порожнеча. я знову граю в ігри, які комусь можуть здатися огидними, але мені вони поки подобаються. але найцікавіше те, що я не відчуваю при цьому ніяких емоцій. я просто всмоктую в себе тепло, яке мені так необхідне, але мабуть нічого більше. бо я взагалі не зовсім розумію де я, хто і чому щось роблю, а головне - чому від мене всі чогось хочуть? чому я нічо не хочу, просто собі прикольно рухаюсь у своєму молекулярному просторі, а вони думають, що мають право від мене чогось вимагати? та нах. до біса. хм. все бісить.