Это цитата сообщения Шмель Оригинальное сообщение

глип



Жила-була собі на цьому світі дєвочка. Все у неї було добре: і тато непитущий, і матуся негулящая, і бабуся з дідусем на цвинтарі мирно під красивим пам’ятником відпочивали, і даже пиво в холодильнику наблюдалося, тільки от, біда, голова у цієї дєвочки дуже вже нагадувала почтову скриньку.

Чого так случілося ніхто не знає. Ходили, правда, чутки, що ще у сиву давнину хтось із родичів дівчинки працював кілька днів на пошті маркооблизувачем. Але це так – одні тільки сплєтні, і ніяких тобі документальних подтвєрждєній.

Спочатку родітєлі дєвочки гадали, що все минеться. Пройде перехідний період і голова дєвочки стане схожою на глобус там чи диню. Але врємя неумолімо йшло, а голова дєвочки не то шо не округлювалася, а даже наоборот – угли її голови ставали все гострішими, а на чолі ясніше просвітлювалося зрадницьке клеймо “Укрпошта”.

Шо тільки бідні родітєлі не витворяли: і по лікарях з дєвочкіною головою ходили, і взятки главврачам давали, і екстрасенсів озолочували, і до шаманів за полярне коло на лижах їхали, і напільніком гострі угли дєвочкіної голови власноручно пиляли – ніяких результатів. Одні разочарованія. І було від чого. Бо тільки дєвочка дозволяла собі трохи зазєватися на вулиці і нечаянно привідкрити свого ротика, як вже одразу якась [****] бралася їй між зуби протискувати свого неїстивного листа. А коли дєвочка зціплювала від неожиданності зуби, її били по голові і шипіли бєднінькой в обличчя: - У, чортовий ящик!

Неізвєстно скільки б ще іздєватєльств довелося претерпіти цій оригінальній дєвочці, коли б одного разу в одному южному городі на канікулах вона не встретіла на вулиці чудо-женщіну з унітазоподібною головою.

Усі перехожі так і шарахалися від такого чуда природи і сантехніки. Шо-шо, а ходяча поштова скринька – дєло більш привичне, ніж ходячі унітази. Але, нашу дєвочку здивував не стільки унітаз із вухами на хрупкій шиї незнайомки, скільки її безтурботне повєдєніє і повне ігнорування ізумльонних поглядів мєсної публіки. Від цієї жінки, як не дивно, віяло красою, впевненістю, елегантністю.

Дєвочка вирішила у будь-що поговорити з незнакомкою.

- Тю, наївне созданіє, - хмикнула дєвочці женщіна з керамічною головою. – Шоб я комплексувала? Нікогда! Не голова красить женщіну! І даже не геніталії! Женщину красить її темперамент і взгляд на цей світ! Можна, конєшно, бачити в цьому світі море правильних голів і одну потвору з унітазом в бігудях, але можна бачити і море [****]ів з мавпоподібними пиками яйцевидної форми і одну неповторімую женщіну з неймовірно красивою головою-унітазиком із фінської кераміки. Уловлюєш? – підкліпнув говорящій унітаз дєвочці лівим оком.

- Кльово, - пустила слину від захоплення поштова скринька.

- Я вообще жалію цих [****]ів, - тицьнула незнайомка з унітазоподібною головою у бік звичайних людей. – Сірота, невиразність, нічого оригінального ні на шиї, ні в середині. Так шо пусть вони комплексують, обєзянки бєдниє. А нам з тобою, - поплескала вона поштову скриньку, - треба ходити з високо поднятими унітазами і поштовими ящиками! Понятно?

- Ги, - інтелектуально зашкірилася дєвочка своєю шпариною ящика.

Після цієї зустрічі вся жизнь малої круто пішла вверх, як швидкісний ліфт без пасажирів на верхній етаж. Завжди сумна і затюкана, вона стала бадьорою і впевненою у своїх возможностях. Непримітна і тиха, перетворилася на яскраву і красномовну, жодна вечірка тепере не проходила без неї, її ящикоподібна голова почала з’являтися на юношеських, а потім і студентських мітингах, її усі впізнавали і хотіли стати її знайомими. В її гострокутій голові народжувалися ідеї, які усіх вражали свіжістю і оригінальністю.

За коротке врємя вона стала багатою, популярною і даже привлєкатєльною женщіною. А якщо раптом хтось дозволяв собі кинути зі злості у її бік нагадування про її нестандартну голову, то вона тільки голосно заливалася сміхом і кидала у відповідь:

Ах, дай я тебе пожалію, сіренька озлоблена мавпочко!

Так шо, дорогі читатєлі, не стільки важливо яка у вас голова – прищава, гнусява чи скринеподібна – скільки те, як за високо ви її несете і які думки у ній народжуються. Ось так то, об’єзянки бідненькі.

Конець.

(с) /автоУа/