а чи пам*ятаєш ти, люба моя подруго, як ми познайомились? а пам*ятаєш як перші місяці нашої дружби були на сьомому небі? ми були так раді що сдружилися.. ми все робили разом: школа, олімпіади, магазини, гулянки, хлопці..квн..все..та що казать..ми навіть спали разом...мм..люба..мене ніколи не обходило, що були люди котрі казали хню про тебе.."заздрять"-думала я-"вродлива, розумна..що ще потрібно?"..з кожною новою компанією я прозрівала. всі..всі! від тебе відверталися..! Просто, як я тільки зараз зрозуміла, з часом вся брехня випливає на поверню..вона як гівно - не тоне..Боже! ****, ну нахуя було підсирати.. нахую роспускати ці плітки..нахую ти настроювала(еш) людей проти мене? НУ чим я завинила? Хоча..я здогадуюсь..напевно справа у двух людях.. у двух хлопцях, в першу чергу, і потім вже у двух квн-щиків і просто кльових друзів..пробач, напевно, що все так. можливо треба шукати провину у собі...

мы с тобой не понимаем друг друга,
ты мне не друг я тебе не подруга,
радуга от твоих настроений белая-белая
песок сыпется
в часах стекло заржавело
пусто пусто
как после дикой ебли
22 минуты тишины в твердом кресле
и ненависть ненависть ненависть ненависть...
к самому себе и ко всему вместе...(с)