от помру і ніхто непомітить....непомітять того,що мене нема...незгадають,що я була взагалі...
непомітять горіхових мертвих очей і білої шкіри у труні....непомітять куди понесли....непомітять і ті хто друзями звуться....непомітять ті що закопуватимуть....то робота така у них...непомітять нестачі в класі....непомітять роботодавці....не помітять випадкові прохожі....просто зійде мій янгол з неба,тихо за руку мене візьме.....підніме мене високо і кине вниз,зі словами"твое місце там,нема місця таким як ти у раю".....земля трісне,і я впаду у прірву....летітиму тисячу років......долетівши-я розіб"юсь,але не помру....мучитимусь.....платитиму за все....