Вот на ночь глядя прочёл чудесный и доволе забавный стишок написаный КАРЕНИНОЙ и отосланой по асе ,с её согласия вот решил тут выставить....

сніг проплива повз ліхтар зачарований...
місто пусте... спить в бетонній труні...
кожен в цім світі, сумнім і сплюндрованім,
грузне в ненависті й бруду багні...

сніг проліта...присипля мої спогади...
про непомірного зла каламуть...
монстри - сталево-дротовані роботи
душу в мені вже навряд чи знайдуть...

труби довкола...життя в ізоляції...
сніг лиш живий у сім світі потвор...
замість кохання, естетики, грації...
мають процесор, а ще монітор...

замість ім'я на штрих-код озираються...
серця не мають, ні крові, ні вен...
від почуттів і жалю не здригаються
шкіра виблискує...поліетилен